Співпраця України та ЄС у сфері енергетичної безпеки | Fedotov & Partners

Вступ. Європейський Союз переживає переломний період у сфері енергетики. Питання  енергетичної безпеки Європи і роль України в цьому процесі набули критичного значення на тлі геополітичних змін та викликів останніх років. Стабільна безпека постачання газу стала пріоритетом для європейських країн, особливо після енергетичних криз, спричинених конфліктами та політикою шантажу з боку постачальників. 

Україна, маючи ключове географічне положення і розвинену газову інфраструктуру, виступає стратегічним партнером у забезпеченні енергетичної стабільності регіону. Водночас, війна в Україні і пов’язані з нею ризики змусили ЄС і Україну поглибити міжнародно-правове співробітництво у сфері енергетики, щоб спільно протидіяти загрозам та диверсифікувати джерела палива. У цій статті розглянемо, як відбувається співпраця між Україною та ЄС для гарантування енергетичної безпеки, які правові механізми та угоди цьому сприяють, а також які кроки зроблено для диверсифікації маршрутів і джерел газопостачання.

Роль України у стратегії енергетичної безпеки ЄС

Україна традиційно відіграє важливу роль у європейській енергетиці завдяки своїй газотранспортній мережі. Магістральна газотранспортна система України та ЄС історично забезпечувала транзит значної частини природного газу до Європи. Ще десять років тому через українську територію постачалося понад 60% обсягів російського газу до ЄС. Це робило український маршрут критично важливим елементом енергобезпеки Європи. Відповідно, енергетична безпека ЄС була тісно пов’язана з надійністю української ГТС.

Однак із розвитком альтернативних газопроводів (обхідних маршрутів) та зміною геополітичної ситуації частка транзиту через Україну поступово зменшувалася. Російська стратегія будівництва газогонів в обхід України (як-от Nord Stream) мала на меті знизити залежність від українського маршруту. Україна неодноразово застерігала європейських партнерів, що усунення транзиту через її територію може підривати регіональну безпеку – і, на жаль, ці побоювання частково справдилися з початком повномасштабної агресії рф у 2022 році. У відповідь ЄС переглянув свою енергетичну стратегію, визнавши важливість України у стратегії енергетичної безпеки. Зокрема, у дослідженнях та аналітичних звітах на кшталт „Роль України у стратегії енергетичної безпеки ЄС“ наголошується, що збереження транзитного потенціалу України та підтримка її енергосектору вигідні самій Європі. Україна, продовжуючи транзит газу навіть під час війни, дала ЄС час пристосуватися – розбудувати інфраструктуру і знайти нові джерела палива. Таким чином, співпраця з Україною стала частиною колективної відповіді на виклики енергетичної безпеки.

Правові механізми забезпечення енергетичної безпеки

Ефективна взаємодія України та ЄС у газовій сфері спирається на численні правові механізми забезпечення енергетичної безпеки. Одним із ключових інструментів є Договір про заснування Енергетичного Співтовариства. Україна приєдналася до Енергетичного Співтовариства у лютому 2011 року, взявши на себе зобов’язання імплементувати норми права ЄС у сфері енергетики. Цей міжнародно-правовий крок заклав правові засади енергетичної співпраці між Україною та ЄС. Відтоді українське законодавство поступово приводиться у відповідність до європейського, що створює спільний правовий простір для енергетики.

Угоди та меморандуми. Окрім членства в Енергоспівтоваристві, діють інші угоди, що підвищують безпеку постачання газу. У 2014 році Україна та Єврокомісія уклали тристоронній протокол за участі рф, який гарантував постачання газу в зимовий період і визначив умови транзиту. Пізніше, у 2019 році за посередництва ЄС було досягнуто нової транзитної угоди між НАК "Нафтогаз" та "Газпромом" на 2020–2024 роки. Ця угода не лише забезпечила мінімальні обсяги транзиту (40 млрд м³ на рік), а й закріпила європейські принципи “качай або плати” (ship-or-pay). В результаті, навіть зменшуючи закупівлю російського газу, Європейський Союз міг бути впевненим у мінімальних транзитних обсягах через Україну або ж отримувати компенсацію за їх відсутність. Це приклад того, як договірні механізми сприяють передбачуваності й стабільності.

Регламенти ЄС щодо безпеки постачань. На рівні ЄС діє Регламент (ЄС) №2017/1938 про заходи щодо гарантування безпеки постачання газу. Хоча Україна не є членом ЄС, вона активно співпрацює з Євросоюзом у рамках цього регламенту як спостерігач. Правила ЄС зобов’язують держави-члени завчасно готуватися до можливих криз: заповнювати газові сховища, розробляти превентивні плани і плани дій на випадок надзвичайної ситуації. 2022 року, після початку війни, Єврокомісія і держави-члени координували дії з Україною щодо екстрених поставок обладнання, реверсного палива та фінансової допомоги для закупівлі газу на зиму. Це була безпрецедентна співпраця: Україна фактично долучилася до загальноєвропейських заходів безпеки постачання газу, демонструючи солідарність з обох боків.

Спільні координаційні органи. Українські представники беруть участь у роботі координаційної групи ЄС з питань газу як спостерігачі. Ця група збирається для обміну інформацією та координації дій у разі кризових ситуацій із газопостачанням. Крім того, Україна тісно співпрацює з Європейським регуляторним агентством ACER та ENTSO-G (Європейською мережею системних операторів з транспорту газу) щодо прогнозування попиту/пропозиції та розвитку інфраструктури. Усі ці механізми інтегрують Україну в європейський простір енергетичної безпеки на практичному рівні.

Регулювання ринку газу в ЄС та Україні

Поглиблення співпраці неможливе без узгодженого розвитку внутрішніх ринків. Регулювання ринку газу в ЄС та Україні сьогодні багато в чому уніфіковане завдяки впровадженню європейського законодавства в Україні. В ЄС ще з кінця 1990-х років триває лібералізація газового ринку: прийнято Третій енергопакет, що передбачає розділення (анбандлінг) компаній за видами діяльності, створення конкурентних ринків та незалежних регуляторів. Верховна Рада України у 2015 році ухвалила Закон "Про ринок природного газу", який відтворює основні положення європейського законодавства. Згідно із цим законом було проведено анбандлінг НАК "Нафтогаз України" – виділено незалежного оператора ГТС (ТОВ "Оператор ГТС України"), що дало змогу інтегруватися з європейськими операторами системи.

Єдині правила та стандарти. Україна запровадила європейські кодекси мережі, правила доступу до газотранспортної системи та тарифоутворення, сумісні з правилами ЄС. Це означає, що європейські трейдери можуть брати участь в українському ринку, зберігати газ в українських сховищах, здійснювати своп операції, фактично працюючи за зрозумілими їм нормами. В свою чергу, українські компанії отримали доступ до європейських бірж і хабів, де вони можуть купувати газ. Така гармонізація регулювання підвищує гнучкість постачання: газові потоки можуть перенаправлятися туди, де вони найбільш потрібні, без правових бар’єрів. Правові засади енергетичної співпраці закріплені, зокрема, у Додатку XXVII до Угоди про асоціацію Україна–ЄС, де передбачено поетапне впровадження Україною норм acquis communautaire в енергетиці.

Захист споживачів і конкуренція. Регуляторні норми ЄС, імплементовані Україною, вводять єдині стандарти захисту вразливих споживачів, прозорості цін та недискримінаційного доступу до інфраструктури. На практиці це означає, що навіть у кризових умовах постачання газу вразливі споживачі (населення, лікарні) мають бути захищені – постачальники останньої надії і страхові запаси газу забезпечують їхні потреби. Одночасно, конкуренція між постачальниками створює стимули для вигідніших умов та цін. Для України це особливо актуально: диверсифікація імпорту газу через ринок ЄС зламала монополію одного постачальника і забезпечила більш ринкове ціноутворення, ніж було до 2014 року.

Диверсифікація постачання газу: спільні зусилля України та ЄС

Останні роки стали уроком, що диверсифікація постачання газу – необхідна умова енергетичної безпеки. ЄС спільно з Україною працює над тим, щоб зменшити залежність від єдиного джерела або маршруту постачання. З 2022 року, в рамках плану REPowerEU, Єврокомісія започаткувала активний пошук альтернатив: укладено нові угоди про постачання газу з такими країнами, як Єгипет, Ізраїль та Азербайджан, для збільшення постачання в Європу. Європейський Союз різко наростив імпорт зрідженого газу – LNG термінали у країнах Європи нарощують потужності, щоб приймати танкери з Північної Америки, Катару, інших регіонів. Одночасно відбуваються інвестиції в нові газогони з Норвегії, Північної Африки, розширюються потужності Південного газового коридору (постачання каспійського газу).

Україна зі свого боку також шукає можливості диверсифікації. Попри те, що власного LNG-терміналу Україна поки не має, вона співпрацює з сусідами для використання їхніх терміналів (наприклад, у Польщі або Туреччині). Ведуться переговори щодо постачання зрідженого газу через існуючі маршрути після регазифікації в європейських портах. Ще один напрямок – збільшення внутрішнього видобутку газу. Український уряд ставить за мету за кілька років вийти на самозабезпечення газом, стимулюючи інвестиції у газовидобуток, в тому числі на шельфі Чорного моря (що стане можливим після стабілізації безпекової ситуації).

Інтерконектори та гнучкість мереж. Європейські країни побудували нові інтерконектори – сполучні газопроводи між державами – щоб забезпечити маневровість потоків. Класичний приклад – газовий інтерконектор Польща–Литва, запущений у травні 2022, або Греція–Болгарія, запущений у жовтні 2022 року. Вони дали можливість постачати газ у країни Балтії та Південно-Східної Європи з альтернативних напрямків. Для України такі інтерконектори теж відкривають нові можливості. Наприклад, інтерконектор між Польщею та Словаччиною дозволяє транспортувати газ із польського LNG-терміналу до України через словацьку мережу. В майбутньому, після перемоги України, можливе будівництво інтерконекторів з Румунією для доступу до каспійського газу.

Координація дій щодо диверсифікації між Україною та ЄС відбувається постійно. На двосторонніх самітах та в рамках Енергетичного Співтовариства узгоджуються кроки, які дозволяють обом сторонам виграти від проєктів диверсифікації. Фактично, інфраструктурні проєкти стають взаємопов’язаними: успіх ЄС у залученні нового газу (на приклад, СПГ із США) дає змогу й Україні отримати доступ до цього ресурсу через єдиний ринок і фізичні перемички.

Реверсні постачання газу з ЄС в Україну

Одним із найпоказовіших успіхів співробітництва стала організація реверсні постачання газу з ЄС в Україну. Після 2014 року, коли Україна зіштовхнулась з ризиком припинення прямих постачань із рф, був швидко налагоджений механізм постачання газу з європейського ринку назад в Україну. Так званий реверс спершу здійснювався через Словаччину (газогони Вояни–Ужгород), пізніше додалися маршрути через Угорщину та Польщу. Юридично це стало можливим завдяки тому, що Україна і сусіди по ЄС узгодили технічні та комерційні умови для таких операцій: було підписано міжоператорські угоди між Оператором ГТС України та операторами Словаччини (Eustream), Угорщини (FGSZ) і Польщі (Gaz-System). Європейська комісія зіграла роль посередника, допомагаючи зняти правові перепони – зокрема, вирішити питання “напрямку потоку” в існуючих довгострокових контрактах. Результат не забарився: вже до 2015 року Україна імпортувала з ЄС більше газу, ніж напряму з рф, а з 2016-го повністю відмовилася від прямих закупівель у Газпрому. Всі потреби покриваються за рахунок власного видобутку та імпорту з європейського напрямку.

Обсяги та значення. За останні роки обсяги реверсу коливалися залежно від потреб України та ситуації на ринку. У холодні зими Україна імпортувала до 10-12 млрд м³ на рік з Європи, у теплі роки менше. Влітку 2023 року іноземні трейдери навіть почали закачувати газ до українських підземних сховищ для зберігання, скориставшись тим, що в Україні великий вільний резервуарний потенціал і конкурентні тарифи. Це новий етап співпраці: європейський газ тимчасово зберігається в українських сховищах, а за потреби може бути повернутий до ЄС або проданий в Україні. Така інтеграція забезпечує обом сторонам вигоду – Україні завантаження сховищ і доходи від зберігання, ЄС – додаткові гарантії запасу газу на зиму.

Юридичний аспект. Реверсні поставки вимагали й правових рішень. Зокрема, знадобилося внести зміни до угод між операторами, адаптувати технічні регламенти, щоб газ міг текти в обох напрямках. Ці зміни стали можливими завдяки гармонізації правил: оскільки Україна впровадила європейські кодекси, словацький чи польський оператор взаємодіє з українським за однаковими принципами (наприклад, правила добового балансування, номінацій і відбору газу тощо). Відтак, міжнародно-правове співробітництво тут виявилося в конкретних договорах між суб’єктами ринку, підкріплених підтримкою на рівні урядів та Єврокомісії.

Міжнародно-правовий аналіз транзиту газу через Україну

Транзит газу територією України – питання не лише бізнесове, але й міжнародно-правове. Проведемо короткий міжнародно-правовий аналіз транзиту газу: 

по-перше, транзит регулюється двосторонніми контрактами;

по-друге – міжнародними зобов’язаннями. Україна і більшість країн ЄС є учасниками Енергетичної Хартії – договору, що мав би гарантувати безперебійність транзиту. Хоча рф фактично вийшла з цієї Хартії, принципи вільного транзиту залишаються важливими. У 2009 році, коли росія припинила постачання газу через Україну, Євросоюз уперше зіткнувся з прямим впливом транзитного конфлікту на свої країни. Після того інциденту ЄС зробив висновки: були розроблені механізми раннього попередження і створена моніторингова місія на газовимірювальних станціях, щоб забезпечити прозорість транзиту.

Міжнародно-правовий аспект також проявився у вирішенні спорів. Український Нафтогаз і російський Газпром у 2018 році завершили арбітражні процеси в Стокгольмському арбітражі. За результатами Нафтогаз домігся компенсації за недопоставлений Газпромом транзитний газ і переглянув тарифи на транзит на більш вигідних умовах. Цей випадок продемонстрував, що навіть монополістичний постачальник можна змусити грати за прозорими правилами через правові механізми вирішення спорів. ЄС підтримав Україну політично, наголошуючи, що рішення арбітражу має виконуватися, адже верховенство права – основа енергетичного співробітництва.

Майбутнє транзиту. Чинний транзитний контракт завершився наприкінці 2024 року. Європейські компанії вже майже не закуповують російський газ, тож з суто комерційної точки зору потреби в українському транзиті для ЄС більше немає. Втім, політично ЄС зацікавлений не допустити повного занепаду української ГТС. По-перше, це питання підтримки України (бюджетні надходження від транзиту допомагають економіці в умовах війни). По-друге, зберігається фактор непередбачуваності – російський газ все ще надходить деяким європейським споживачам через інші маршрути, і мати резервний транзитний шлях через Україну може бути корисно на випадок надзвичайної ситуації. Тому не виключено, що за посередництва Єврокомісії будуть шукатися нові домовленості про транзит або альтернативні способи використання української газотранспортної інфраструктури (наприклад, транспортування водню в майбутньому). Міжнародно-правове співробітництво у цій площині триватиме, щоб знайти рішення, прийнятне для всіх сторін, окрім агресора.

Інтеграція України в енергетичний ринок Європи

Окремо варто згадати про більш широку концепцію інтеграції української енергетики в європейський ринок. Йдеться не лише про газ, а й про електроенергію та інші ресурси. У 2022 році Україна синхронізувала свою енергосистему з європейською ENTSO-E у рекордні строки, що було вимушеним кроком через війну. Цей крок символізував незворотність євроінтеграції енергетичних систем. Щодо газового ринку, інтеграція йде шляхом усунення бар’єрів: вже зараз функціонує віртуальний реверс на кордонах (обмін ресурсом без фактичного перетікання, через балансуючі операції), впроваджуються загальні ІТ-платформи для бронювання потужностей. У перспективі, після вступу України до ЄС, її газовий ринок стане частиною єдиного європейського ринку газу de jure, але де-факто основні компоненти цього ринку інтегровані вже сьогодні.

Спільні вигоди від інтеграції. Європа отримує від приєднання України значні бонуси: 

• потужні підземні сховища (близько 31 млрд м³ ємності) доступні для зберігання стратегічних запасів газу; 
• розгалужену мережу трубопроводів, здатну транспортувати паливо між Сходом і Заходом; 
• потенціал для імпорту водню в майбутньому (через переобладнану ГТС) тощо. Україна ж отримує доступ до інвестицій, ринків збуту і сучасних технологій, що приходять разом з європейськими компаніями. Вже зараз іноземні трейдери заходять на український ринок, використовуючи його переваги, а українські експортери електроенергії продавали надлишок струму до ЄС у 2022 році, допомагаючи європейцям пережити енергокризу. Така взаємна підтримка – найкращий доказ того, що інтеграція в енергетиці працює на спільне благо.

На думку експертів, повне залучення України до європейського енергоринку є питанням часу. Поступово усуваються технічні та правові перешкоди, і українська енергетика стає частиною єдиної системи. Це підвищує стійкість всієї Європи перед зовнішніми шоками – адже великий об’єднаний ринок легше перенесе втрату одного джерела, перерозподіливши ресурси альтернативними шляхами.

Постачання газу в Україну в умовах війни

Повномасштабна війна, яку розв’язала росія проти України, випробувала на міцність всю систему газопостачання України та її зв’язки з Європою. З перших днів агресії стало зрозуміло, що необхідно екстрено перебудувати логістику і подбати про енергетичну безпеку і стійкість постачання. Росія відкрито шантажувала Європу газом, скорочуючи поставки по Північному потоку і через Україну. У відповідь ЄС підтримав Україну та інші країни регіону у підготовці до опалювального сезону 2022/23: було оперативно створено резервні запаси, Європа поділилася газом через реверс. За даними Єврокомісії, країни ЄС до листопада 2022 заповнили свої сховища більш ніж на 95%, що дозволило при необхідності допомагати й сусіднім державам.

Оперативні рішення. Коли в червні 2022 р. росіяни суттєво обмежили транзит через Україну (залишився лише маршрут через станцію "Суджа"), Україна все одно забезпечила стабільність своєї системи. Оператор ГТС оперативно перебудував потоки всередині країни, використовуючи резервні перемички, щоб доставляти газ з заходу на схід для споживачів. Уряд України запровадив режим економії газу та збільшив відбір газу з підземних сховищ, розуміючи, що імпорт влітку може бути нестабільним. ЄС тим часом екстрено реалізував правові механізми забезпечення енергетичної безпеки на випадок повного припинення постачань з рф було прийнято план з добровільного скорочення попиту на 15% і механізм спільних закупівель газу, аби запобігти паніці на ринку.

Солідарність та допомога. В умовах війни Україна вперше отримала реальну користь від принципу енергетичної солідарності з ЄС. Європейські країни не лише на словах, а й на ділі забезпечили можливість перекачувати до України критичні обсяги газу взимку. Ба більше, міжнародні фінансові установи (ЄБРР, Світовий банк) виділили кошти, гарантії та страхування ризиків для закупівлі Україною імпортного газу. Це дозволило НАК "Нафтогаз" купити достатньо газу на європейському ринку, щоб пройти зиму навіть при мінімальному транзиті. Завдяки спільним зусиллям, опалювальні сезони 2022/23 та 2023/24 пройшли без критичних перебоїв у постачанні газу українським споживачам. Європейські експерти відзначають, що цей випадок стане кейсом у підручниках – як міжнародно-правове співробітництво та взаємна підтримка допомогли втримати енергосистему в умовах війни.

Висновок

Досвід останніх років переконливо довів: енергетична безпека — це спільна справа, яка не знає кордонів. Україна та держави-члени ЄС, об’єднавши зусилля, значно підвищили стійкість регіону до енергетичних потрясінь. Від реформування ринків і узгодження нормативної бази до будівництва нових інтерконекторів і налагодження реверсних потоків — всюди простежується системна робота і стратегічне бачення спільного енергетичного майбутнього. Агресивні дії росії тільки прискорили ці процеси, згуртувавши Україну і ЄС на шляху до повної енергетичної незалежності від рф.

Завдяки співпраці, диверсифікації та правовим гарантіям, безпека постачання газу в Європі вийшла на новий рівень. Кожна сторона отримала свої переваги: ЄС гарантував собі альтернативні джерела і маршрути, а Україна — інтеграцію в єдиний ринок та підтримку партнерів у критичний момент. Попереду ще багато роботи, зокрема щодо майбутнього транзиту та післявоєнної відбудови енергетики. Проте закладений фундамент взаємодовіри і юридичної визначеності дозволяє з оптимізмом дивитися вперед.

Україна вже сьогодні де-факто є частиною європейської енергетичної родини. Це підкріплено не лише політичними деклараціями, а й реальними договорами, спільними проєктами та імплементацією Україною юридичних норм ЄС, які продемонстрували ефективність союзу. 

Для подальшого розвитку потрібні як інвестиції, так і юридичний супровід учасників ринку природного газу: постачальників, трейдерів, газовидобувних підприємств та великих (системних) споживачів. 

У таких питаннях допомагають висококваліфіковані фахівці. Зокрема, юристи та адвокати, які спеціалізуються на енергетичному та ресурсному праві. 

Фахівці команди Fedotov & Partners мають значний досвід у питаннях енергетичного права і регулювання. Ми здатні надати професійну підтримку у реалізації міжнародних енергетичних проектів, розробці контрактів на купівлю-продаж, імпорт-експорт природного газу чи повний юридичний супровід реалізації інфраструктурних проектів у сфері природного газу та електричної енергії. Наш досвід дозволяє кваліфіковано супроводжувати клієнтів від стадії первинних переговорів з контрагентами до отримання ліцензій та юридичного супроводу угод у сфері енергетики «під ключ».

‍