ІНТЕГРАЦІЯ РИНКІВ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ УКРАЇНИ ТА ЄС: АНАЛІЗ НОВОГО ЗАКОНОПРОЕКТУ № 12087

У жовтні 2024 року група народних депутатів зареєструвала у Верховній Раді України законопроєкт № 12087 «Про внесення змін до законів України щодо об’єднання ринків електричної енергії України та Європейського Союзу». Метою цього законопроєкту є створення правової основи для повної інтеграції українського енергоринку з європейським шляхом впровадження так званого «інтеграційного пакета» енергетичного законодавства ЄС. Його оперативне ухвалення розглядається як важливий крок до виконання Україною зобов’язань, передбачених Угодою про асоціацію з ЄС і Договором про Енергетичне співтовариство.

Далі зосередимо увагу на ключових аспектах цього законопроєкту — розглянемо, які саме зміни він передбачає, як вони вплинуть на структуру ринку електроенергії, діяльність учасників та інтеграцію з енергетичним простором ЄС.

Обов’язковість рішень ACER: Законопроєкт встановлює, що рішення європейського Агентства з питань співробітництва енергетичних регуляторів (ACER) матимуть обов’язкову силу для українського регулятора (НКРЕКП) та всіх учасників ринку електроенергії. Це означає пряме врахування європейських регуляторних рішень у національному ринку, що посилює інтеграцію в правове поле ЄС.

Запровадження Market Coupling - Законопроєкт визначає поняття «market coupling» – об’єднання вітчизняних ринків «на добу наперед» (РДН) та внутрішньодобового (ВДР) з відповідними сегментами європейського ринку. 

Market coupling — механізм спільного проведення аукціонів «на добу наперед» (РДН) і внутрішньодобових торгів (ВДР) в Україні та відповідних сегментів європейського ринку. Суть такої моделі в тому, що заявки на купівлю й продаж електроенергії з обох сторін потрапляють в єдину систему, яка визначає спільну ціну. Завдяки цьому за відсутності обмежень на міждержавні перетини ціна для обох ринків вирівнюється

Міжнародні аукціони. У межах market coupling Україна зможе брати участь у неявних транскордонних аукціонах разом із країнами ЄС. Система автоматично узгоджує попит і пропозицію з урахуванням пропускної здатності ліній. Якщо пропускні можливості достатні, на об’єднаному ринку формується одна ціна на електроенергію. Це підсилює конкуренцію між генеруючими компаніями та може знизити коливання цін.

Номінований оператор оператора ринку  (NEMO) – ключовий новий гравець, необхідний для інтеграції з європейськими ринками. За європейськими правилами (регламент CACM) NEMO – це призначена державним регулятором компанія, яка організовує спільні торги на денному та внутрішньодобовому ринках і співпрацює з іншими NEMO для проведення алгоритмічного матчингу заявок На практиці це означає: номінований оператор отримує право і обов’язок збирати заявки учасників, запускати ринковий алгоритм (MCO) та оприлюднювати результати. 

Поряд із NEMO законопроєкт визначає низку інших нових ролей. Зокрема, центральний контрагент (ЦК) – це організатор розрахунку і клірингу угод. По суті, ЦК гарантуватиме виконання зобов’язань, беручи на себе кредитний ризик покупців і продавців. Це поширена практика в Європі: наприклад, самі NEMO за регламентом виступають центральними контрагентами для клірингу одиночного аукціону. У законопроєкті функція ЦК формалізується окремо – він «має гарантувати виконання угод і розрахунки у транскордонній торгівлі» (щоб позбавити учасників ризиків несплати).

Ще одна нова роль – торговий агент. хоч він не має прямого аналога в діючій системі, закон вводить його для координації реальної торгівлі між українським та європейськими ринками. торговий агент, за задумом авторів, забезпечуватиме злагодженість процесів: наприклад, підготовку міждержавних потоків, узгодження графіків або обмін інформацією про ліквідність між торговими майданчиками. У законопроєкті формулюється, що номінований оператор, центральний контрагент та торговий агент у сукупності забезпечуватимуть стабільну роботу спотового ринку.

Міждержавне балансування та резерви: Проєкт закону передбачає можливість міждержавного балансування електроенергії та спільного використання резервів потужності з сусідніми країнами. Встановлюються правові засади для обміну балансуючою енергією та резервами між оператором системи передачі України і операторами сусідніх держав для регулювання частоти та підвищення надійності енергосистем. Це сприятиме більшій стійкості об’єднаної енергомережі та безпеці постачання.

Визнання енергетичної бідності та захист споживачів: Запроваджується поняття «енергетична бідність» і передбачається захист вразливих категорій споживачів. Таких споживачів держава може підтримувати шляхом соціальної допомоги або через цінове регулювання (втручання держави у ціни) 

Обмежене державне втручання у ціни: Державне регулювання цін допускається лише в межах загальносуспільного інтересу для захисту вразливих споживачів і за суворих умов пропорційності будь-яке цінове втручання має бути прозорим, недискримінаційним, тимчасовим та відповідати таким критеріям:

• Мета загального інтересу та пропорційність. Регулювання цін допускається виключно для задоволення загальноекономічного інтересу – передусім захисту вразливих споживачів – і не повинно виходити за межі необхідного для досягнення цієї мети. Іншими словами, втручання має бути пропорційним: охоплювати лише той обсяг і період, які потрібні для допомоги вразливим категоріям.
• Прозорість і недискримінаційність. Механізм встановлення регульованих цін повинен бути прозорим для ринку і застосовуватися на недискримінаційних засадах. Заборонено надання вибіркових переваг окремим постачальникам чи споживачам; також втручання не повинно покладати на учасників ринку додаткових витрат у спосіб, що дискримінує окремі категорії. Таким чином, перехресне субсидіювання між групами споживачів не допускається – не можна змусити одну групу споживачів оплачувати пільги для іншої в несправедливий спосіб.
• Тимчасовість заходу. Державне регулювання цін носить суто тимчасовий характер. Законопроєкт містить пряму вимогу обмежити період дії такого втручання – воно не може застосовуватися безстроково, а лише до стабілізації ситуації чи впровадження інших заходів захисту вразливих споживачів. Це відповідає логіці, що регульовані ціни є екстреним або перехідним інструментом, після чого ринок має повернутися до вільного ціноутворення.
• Обов’язкове інформування Енергетичного Співтовариства. Якщо уряд запроваджує цінове втручання, він зобов’язаний повідомити про це Секретаріат Енергетичного Співтовариства (орган, що контролює дотримання європейських правил у країнах-учасницях). Кабінет Міністрів має надати обґрунтування такого кроку: пояснити, чому інші засоби (соціальні виплати, енергоефективність тощо) виявилися недостатніми для захисту населення, оцінити вплив регульованої ціни на конкуренцію на ринку та підтвердити дотримання встановлених вимог до цінового регулювання. Таким чином забезпечується прозорий нагляд з боку європейської спільноти і контроль, щоб державне втручання не спотворювало ринок понад необхідне.
• Чітко визначені спеціальні обов’язки. Законопроєкт окремо регулює покладення спеціальних обов’язків на учасників ринку (наприклад, обов’язок постачати електроенергію певній категорії споживачів за пільговою ціною). Такі обов’язки мають бути визначені чітко і однозначно, реалізовуватися прозоро та недискримінаційно, підлягати перевірці (аудиту) і обов’язково бути тимчасовими. Крім того, вони повинні гарантувати рівні умови доступу до споживачів для енергетичних компаній з інших країн Енергетичного співтовариства. Це положення важливе для виконання міжнародних зобов’язань України: навіть запроваджуючи цінові обмеження всередині країни, Україна повинна забезпечити, щоб іноземні постачальники (з країн ЄС та Енергетичного співтовариства) мали такий самий доступ до споживачів, як і вітчизняні компанії – тобто недискримінацію за ознакою громадянства капіталу.

Аналіз проблемних аспектів

Українське законодавство у сфері енергетики наразі містить низку правових, регуляторних та політичних прогалин, які, гальмують прийняття законопроекту № 12087. Нижче наведено перелік основних проблем.

Неповна імплементація норм права ЄС у національному законодавстві. Чинні закони України не повністю відповідають вимогам acquis ЄС в енергетиці, тобто не всі положення європейського енергетичного законодавства впроваджено національними актами Це призводить до нормативних розбіжностей, які ускладнюють об’єднання ринків: правила ринку електроенергії України відрізняються від загальноєвропейських, що створює юридичні бар’єри для взаємодії. 

1. Відсутність правового механізму market coupling – об’єднання оптових ринків електроенергії з ЄС. Чинний Закон «Про ринок електричної енергії» не передбачає процедур єдиного взаємного доступу до торгів з європейськими біржами. Нині експорт та імпорт електроенергії здійснюються через окремі аукціони пропускної спроможності і торги на українському ринку, що ізольовано від загальноєвропейського. Це не дозволяє автоматично з’єднувати цінові заявки українського ринку «на добу наперед» з біржами країн ЄС, тобто реалізувати принцип єдиного алгоритму торгів. Наслідок – обмежена конкуренція та неефективне використання міждержавних перетинів..
2. Монопольна модель біржі  Нинішня архітектура ринку передбачає одного державного оператора ринку електроенергії, що фактично є монополістом на сегменті біржових торгів на таких сегментах, як ринок «на добу наперед» (РДН) та внутрішньодобовий ринок (ВДР). В європейському законодавстві (Regulation (EU) 2015/1222 та ін.) запроваджено інститут номінованих операторів ринку (NEMO) – бірж, які можуть конкурувати або співіснувати, забезпечуючи спільне проведення торгів між країнами. Українське законодавство досі не визначає статусу NEMO та критеріїв їх призначення. 
3. Відсутність нормативно визначених механізмів співпраці з європейськими енергетичними інституціями (ACER, ENTSO-E, регулятори ЄС). На сьогодні українські закони майже не регламентують взаємодію національних органів з відповідними органами ЄС. Приміром, повноваження регулятора (НКРЕКП) щодо участі у рішеннях Агентства співробітництва енергетичних регуляторів (ACER) або механізми участі оператора системи передачі («Укренерго») в об’єднанні європейських системних операторів (ENTSO-E) чітко не прописані. Це означає інституційну роз’єднаність: навіть синхронізувавши енергосистему, Україна без змін у законодавстві не зможе повною мірою залучитися до процесів ухвалення рішень і обміну даними на рівні ЄС.

Отже, на наш погляд, інтеграція України до європейського енергетичного ринку відкриває нові перспективи, як для енергетичних компаній, так і для інвесторів. Вітчизняні виробники зможуть виходити на загальноєвропейський ринок і продавати електроенергію, що дозволить заробляти на експорті. У свою чергу, Україна отримає можливість імпортувати електрику за вигідними цінами у моменти пікового навантаження чи кризових ситуацій. Запровадження європейських правил та стандартів стимулює розвиток конкуренції й створює більш сприятливе середовище для інвестицій, особливо у сфері відновлюваної енергетики. Такий крок робить ринок прозорішим і справедливішим. 

‍