Інвестиції у ВДЕ по-новому: що змінює новий закон для енергетичного бізнесу.

Підписаний Президентом України Закон України № 4777‑ІХ, суттєво перезавантажує правила функціонування енергетичного ринку. Документ впроваджує нову модель підтримки відновлюваної енергетики, створює повноцінні умови для розвитку систем накопичення енергії, стимулює розширення розподіленої генерації та запроваджує механізми торгівлі «зеленою» цінністю електроенергії.

Ці зміни охоплюють не лише економічні та технічні аспекти ринку, а й формують оновлені юридичні рамки для реалізації гібридних енергетичних проєктів — зокрема тих, що поєднують генерацію з установками зберігання енергії або працюють у форматі гнучкого приєднання.

Закон замінює модель механізму на різницю на модель  ринкової премії для аукціонів з розподілу квоти підтримки. З юридичної та фінансової точок зору, чи достатньо цього механізму, щоб зробити нові проєкти ВДЕ привабливими для банківського кредитування.  Які ризики для інвестора несе такий договір.

Запровадження  Законом № 4777-ІХ  механізму ринкової премії для аукціонів з розподілу квоти підтримки створює нову основу для фінансування проєктів ВДЕ, проте супроводжується певними регуляторними вимогами, які безпосередньо впливають на їхню банківську привабливість та ризики.

Даний механізм містить ряд чинників, які є позитивними в даному питанні.

Підтримка за механізмом ринкової премії надається протягом 12 років. Це дозволяє банкам будувати довгострокові фінансові моделі повернення коштів. Прогнозованість доходу та допустимі відхилення. Суб'єкт господарювання продає електроенергію на ринку за вільними цінами, але отримує послугу (премію) від Гарантованого покупця. Для певних категорій, наприклад, сонячна енергія з УЗЕ, встановлено граничну ціну пропозиції — до 12 євроцентів за 1 кВт·год, що є вагомим показником для інвесторів.

Однак, незважаючи на потенційну привабливість, даний  механізм містить ряд критичних ризиків, які є небезпечними для майбутніх інвесторів. 

Договір про ринкову премію стає недійсним, якщо інвестор протягом 12 місяців з дати його укладення не надасть копію договору про приєднання до мереж або договору про бронювання потужності. У такому випадку Гарантований покупець має право скористатись банківською гарантією.

Стислі строки  будівництва: Для СЕС об’єкт має бути введений в експлуатацію та приєднаний протягом 18 місяців. Для інших видів ВДЕ — протягом 36 місяців (або 42 місяці, якщо договір укладено під час дії воєнного стану). Недотримання цих строків також тягне за собою недійсність договору та стягнення фінансового забезпечення.

Високі фінансові зобов'язання: Для участі в аукціоні інвестор має надати банківську гарантію у розмірі 5 євро за 1 кВт, а після перемоги — забезпечити виконання договору у розмірі 10 євро за 1 кВт.

Встановлено обмеження для гібридних проєктів (СЕС + УЗЕ): Для отримання підтримки в цій категорії встановлено години, коли підтримка за механізмом ринкової премії відсутня протягом двох годин підряд у період з 10:00 до 16:00.

Законодавець через Закон вводить механізм  bankable, однак, юридичні  ризики в більшій мірі залишаються на стороні інвестора.

 Суворі технічні вимоги для участі в аукціонах у категорії «СЕС+УЗЕ». Чи не стануть вони «юридичним бар'єром», який зробить такі гібридні проєкти економічно недоцільними.

Держава змінює пріоритети: від простого збільшення потужності ВДЕ до стимулювання гнучкості та стабільності енергосистеми. Вимоги до BESS є досить жорсткими, але вони компенсуються вищою ціною підтримки та гарантованою часткою ринку квотою.

Закон встановлює досить високу планку для систем накопичення енергії (УЗЕ) у складі СЕС:

Потужність УЗЕ має становити не менше 80% від потужності СЕС. Ємність УЗЕ — не менше 2 кВт·год на кожен 1 кВт генерації. Але законодавець збалансував це, встановивши для таких об'єктів підвищену цінову рамку на аукціоні — 12 євроцентів за 1 кВт·год.

Вимога щодо відсутності підтримки протягом двох годин поспіль у період з 10:00 до 16:00 є ключовим інструментом примусового зміщення графіка видачі енергії. Така вимога спонукає інвестора ефективно налаштувати роботу УЗЕ, щоб не втрачати  дохід у періоди найвищої сонячної активності, оскільки, ринкова премія оплачуватиметься лише тоді, коли мережа реально буде потребувати енергії. 

 Запропоновані  умови недоцільно вважати «юридичним бар’єром». Закон вимагає, щоб частка таких гібридних проєктів у річній квоті підтримки становила не менше 10%, що фактично створює окрему нішу, де конкуренція буде нижчою, через складність та вартість таки проєктів,  ніж у загальній категорії ВДЕ. Така новація  відсікає дешеві, але нестабільні проєкти на користь технологічно складних гібридних рішень.

Запровадження «гнучкого приєднання» — довгоочікуваний крок для регіонів з дефіцитом пропускної спроможності.  Юридичні механізми захисту інвестора від зловживань з боку  операторів систем розподілу.

Закон містить в собі низку юридичних запобіжників, покликаних захистити інвестора від необґрунтованих обмежень з боку операторів систем (ОСР/ОСП).

Замовник має право сам запропонувати гнучке приєднання як альтернативу дороговартісній реконструкції чи будівництву мереж зовнішнього живлення. У такому разі оператор системи не має права відмовити замовнику у гнучкому приєднанні.

Обмеження в доступі до мереж можуть застосовуватися лише відповідно до укладених договорів. Це означає, що всі параметри «негарантованої» потужності, умови та графіки можливих обмежень мають бути чітко прописані в договорі, що дає інвестору юридичну базу для оскарження порушень цих умов з боку ОСР/ОСП.

За визначенням, дозволена потужність при гнучкому приєднанні може бути частково гарантованою, тобто доступною до використання у будь-який період часу. Це забезпечує мінімально необхідний рівень видачі енергії, який не може бути обмежений оператором.

Для запобігання зловживанням у точці приєднання мають бути встановлені технічні засоби для автоматичного відключення або зниження навантаження лише у разі перевищення лімітів

Підсумовуючи, необхідно зауважити, що головним інструментом захисту є контрольованість через Регулятора: плани розвитку мереж та методики формування плати за гнучке приєднання підлягають затвердженню НКРЕКП, що створює зрозумілий механізм для взаємодії інвестора та оператора мереж.

Мікромережі для бізнесу, нові юридичні можливості.  Поєднання генерації, споживання та УЗЕ в одній точці приєднання, підвищення порогу ліцензування УЗЕ до 5 МВт.

Закон № 4777-ІХ вносить фундаментальні зміни до правил функціонування об’єктів генерації та споживання, фактично легалізуючи концепцію промислових мікромереж (Microgrids). Це відкриває шлях для впровадження нових бізнес-моделей, які раніше були юридично сірими або заблокованими технічними вимогами.

Наприклад: Оператор установки зберігання енергії тепер має право забезпечувати електроживлення інших споживачів, які мають спільну з ним точку приєднання до мереж ОСП/ОСР.

Великий завод (власник УЗЕ) може продавати надлишки накопиченої енергії орендарям або сусіднім цехам на своєму майданчику. Такий продаж здійснюється за договором купівлі-продажу і не потребує отримання ліцензії на постачання електричної енергії.

Підвищення порогу ліцензування для  УЗЕ на одній площадці вимірювання до 5 МВт спростить функціонування бізнесу, який зможе встановити такі УЗЕ  для згладжування піків або для забезпечення  резервного живлення без бюрократичних процедур отримання ліцензії в НКРЕКП.

Закон дозволив активним споживачам бути на спрощеній системі оподаткування та включив ВДЕ і батареї до механізму ЕСКО. Чи стануть законодавчі  новації передумовою для масштабного встановлення сонячних станцій бізнесом без інвестицій.

 Такі зміни створюють вагомі передумови для значного зростання кількості проєктів розподіленої генерації на підприємствах, оскільки він усуває критичні юридичні та фінансові бар’єри для ЕСКО-моделі та малого бізнесу.

Найважливішою зміною є внесення доповнень до Закону «Про енергетичну ефективність». Тепер до об'єктів енергосервісу, де оплата здійснюється за рахунок економії витрат на оплату енергоспоживання, офіційно включено «проєкти альтернативної енергетики та установки зберігання енергії». ЕСКО-компанія за власний кошт встановлює сонячну станцію (СЕС) та системи накопичення енергії на території підприємства. Замовник не витрачає власний капітал, а розраховується з інвестором частиною коштів, які він заощадив, не купуючи дорогу електроенергію з мережі. Включення УЗЕ дозволяє підприємствам не лише економити, а й забезпечувати енергонезалежність під час відключень, що є критичним для українського бізнесу сьогодні.

Раніше участь підприємців на спрощеній системі оподаткування у механізмах самовиробництва була юридично складною через податкові ризики, пов'язані з бартером або взаємозаліками (net-billing). Нова норма прямо встановлює, що для активних споживачів — суб’єктів господарювання на спрощеній системі оподаткування, договір має передбачати можливість проведення розрахунків за відпущену та відібрану енергію без застосування взаємозаліку. Ці зміни перетворюють промислове підприємство з пасивного споживача на активного учасника ринку, який може гнучко керувати своїм балансом та монетизувати власну енергетичну інфраструктуру.

Поєднання можливості залучення зовнішніх інвестицій через ЕСКО та зняття податкових бар'єрів для платників єдиного податку дійсно формує ідеальні умови для масового встановлення СЕС на українських підприємствах у найближчі роки, однак слід пам’ятати про, що для реалізації складних схем (наприклад, живлення пов'язаних осіб або гнучкого приєднання) оператори мереж вимагатимуть встановлення автоматики для запобігання перевантаженням або несанкціонованому відбору  та про те, що УЗЕ залишаються дороговартісними, що може подовжувати термін окупності ЕСКО-контрактів.

Закон виводить реєстр гарантій з-під дії загального закону про публічні реєстри та знімає податкові ризики (відсутність самостійної вартості при передачі). Чи знімає це останні юридичні перепони для повноцінної торгівлі українською «зеленою» цінністю в Європі.

Прийняття Закону № 4777-ІХ дійсно усуває критичні юридичні перепони та створює необхідну базу для інтеграції української системи гарантій походження (GoO) у європейський ринок. Основні зміни, що сприяють цьому, включають: спрощення реєстраційних процедур, зняття податкових та цінових ризиків, взаємне визнання з країнами ЄС.

Закон встановлює, що створення та функціонування реєстру гарантій походження здійснюється без урахування положень Закону України «Про публічні електронні реєстри». Це дозволяє НКРЕКП гнучко та оперативно адаптувати технічні вимоги реєстру до стандартів AIB (Association of Issuing Bodies) — європейської асоціації, яка забезпечує транскордонну торгівлю гарантіями.

Закон чітко визначає, що гарантії походження, які виробники (що працюють за «зеленим» тарифом або механізмом ринкової премії) передають Гарантованому покупцю, не мають вартості. Це знімає ризики податкових спорів щодо «безоплатної передачі активу» та необхідності додаткового оподаткування цих операцій.

Закон впроваджує принцип взаємності у визнанні гарантій з країнами ЄС та Енергетичного Співтовариства, що знімає юридичні перепони. Створення легітимного механізму підтвердження «екологічної цінності» української енергії є ключовою вимогою ЄС. Це дозволить українським експортерам товарів (металу, цементу тощо) використовувати ці гарантії для підтвердження низького вуглецевого сліду своєї продукції, що прямо впливає на розмір платежів у межах CBAM.

Розподілена генерація: Газотурбінним та когенераційним установкам дозволили продавати електроенергію за прямими двосторонніми договорами, оминаючи біржу. Нові можливості для окупності газових і когенераційних установок.

Запровадження права для об’єктів розподіленої генерації до якої належать газотурбінні та когенераційні газопоршневі установки, здійснювати продаж електроенергії за двосторонніми договорами на добровільних засадах оминаючи обов’язкові електронні аукціони, є суттєвим кроком для покращення економічності  таких проєктів.

Такі зміни дають змогу для укладання довгострокових контрактів безпосередньо з промисловими споживачами та зафіксувати ціну на тривалий період, що робить грошовий потік прогнозованим і полегшить отримання банківських кредитів.

Закон дозволив виробникам, зокрема, когенераційним газопоршневим установкам живити електроустановки власного споживання та пов’язаних осіб, розташованих на одній або суміжних ділянках.

Можливість уникати біржових торгів і переходити на прямі договори з кінцевими споживачами дозволяє інвесторам створювати закриті енергетичні об’єднання. Це мінімізує вплив коливання ринкових цін і дозволяє швидше окупити обладнання за рахунок прямого продажу енергії за вигіднішими  цінами споживачам, які зацікавлені у надійності енергопостачання.

Тарифи на тепло з біомаси після скасування «90%»: як діяти виробникам за оновленою процедурою

На основі Закону № 4777-IX, який вніс зміни до статті 20 Закону України «Про теплопостачання», процедура перегляду тарифів для виробників тепла з біомаси суттєво змінилася та спростилася. Головною зміною є скасування обов'язкового дисконту в 10% та надання виробнику права обирати найбільш вигідну економічну модель із захистом від адміністративної тяганини через 30-денний термін «мовчазної згоди»

Перелік основних юридичних кроків, які мають зробити діючі виробники, щоб скористатися новими правилами.

Виробник тепер має право самостійно обрати один із двох варіантів встановлення тарифу для потреб населення та бюджетних установ: на рівні діючого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для відповідної категорії споживачів; на основі економічно обґрунтованих витрат відповідно до методик, затверджених Кабінетом Міністрів України або НКРЕКП.

Наступний  етап: виробник має підготувати заяву та розрахунки згідно з обраною методикою.

Заяву та пакет розрахунків необхідно подати до органу місцевого самоврядування або іншого уповноваженого органу.

Важливо: обов'язково отримайте копію заяви або опису документів з відміткою про дату їх надходження, оскільки цей документ є юридичним підтвердженням дати початку розгляду.

Закон впроваджує чіткий дедлайн для регулятора: уповноважений орган має 30 календарних днів, щоб встановити новий тариф або надати вмотивовану відмову. Якщо протягом цього строку рішення не прийнято, тариф вважається автоматично встановленим на рівні, який виробник подав у своїй заяві.

Беручи до уваги, що в даному випадку застосовується принцип  «мовчазної згоди», копія заяви з відміткою про отримання стає основним юридичним доказом легітимності нового тарифу у відносинах із споживачами та перевіряючими органами.

Неврегульовані положення та потенційні конфлікти: до чого готуватися учасникам енергоринку після ухвалення закону

 Проаналізувавши текст Закону № 4777-IX та суміжні законодавчі акти, можна виділити кілька критичних «сірих зон» та потенційних юридичних колізій, які можуть стати підґрунтям для судових спорів.

1. Ретроспективні перерахунки та «окупована» генерація. Найбільш конфліктною зоною є механізм повернення коштів за енергію, вироблену на окупованих територіях.

Закон зобов'язує виробників повернути вже отримані кошти за періоди, коли об'єкти перебували в окупації та не здійснювали синхронну роботу з ОЕС України. Визначення «часу припинення та відновлення відпуску» покладено на Спеціальну Комісію, рішення якої базуватимуться на «верифікованих відомостях», що можуть бути оскаржені як суб'єктивні.

2. Юридичний статус «недійсності» договору за 12 місяців Закон впроваджує дуже жорстку санкцію за ненадання документів.

Якщо інвестор протягом 12 місяців з дати аукціонного договору не надасть копію договору про приєднання або бронювання потужності, такий договір про ринкову премію стає недійсним.  Термін «недійсний» у цивільному праві зазвичай означає, що правочин не створює юридичних наслідків з моменту його вчинення. Це може спровокувати вимоги щодо повернення всіх виплачених премій за цей період.

3. Гнучке приєднання: Невизначеність «негарантованої» частки Запровадження гнучкого приєднання створює технічну та правову невизначеність. Дозволена потужність може бути «частково гарантованою». Проте закон не встановлює мінімального відсотка гарантованої потужності, що залишає це питання на розсуд Оператора системи розподілу (ОСР) у конкретному договорі.. Хоча закон каже, що ОСР не може відмовити у гнучкому приєднанні, він не захищає від нав'язування дискримінаційних умов обмеження в самому тексті договору.

4. «Мовчазна згода» та органи місцевого самоврядування (ОМС) Для виробників тепла з біомаси впроваджено принцип мовчазної згоди (30 днів). Існує висока ймовірність, що ОМС ігноруватимуть цей принцип, а бюджетні установи відмовлятимуться оплачувати рахунки за тарифом, який не був офіційно затверджений рішенням уповноваженого органу, посилаючись на порушення бюджетної дисципліни. 

‍