Паливо альтернативне

Паливо альтернативне — це енергетичний ресурс, що використовується як замінник традиційних видів палива (природного газу, нафти, вугілля) і виробляється з відновлюваних, відходових або вторинних джерел енергії. Таке паливо спрямоване на зменшення залежності від викопних ресурсів, скорочення викидів парникових газів і підвищення енергетичної безпеки держави.

Юридичний аспект

Правове регулювання використання альтернативного палива в Україні здійснюється на підставі:

Закону України «Про альтернативні види палива»;
Закону України «Про альтернативні джерела енергії»;
Закону України «Про енергозбереження»;
Енергетичної стратегії України до 2035 року;
підзаконних актів, що визначають технічні вимоги, стандарти якості та порядок сертифікації.

Згідно із законом, альтернативне паливо — це паливо, вироблене з нетрадиційних джерел енергії, включаючи біомасу, побутові відходи, вторинні продукти промисловості, біогаз, водень, синтетичні гази тощо.

Види альтернативного палива

Біопаливо — біоетанол, біодизель, біогаз, деревна тріска, пелети, брикети з біомаси.
Вторинне тверде паливо (RDF, SRF) — паливо, виготовлене з перероблених твердих побутових відходів.
Водневе паливо — водень і його суміші, що застосовуються в транспорті та енергетиці.
Синтетичне паливо — газ або рідина, отримані в результаті хімічної переробки вуглецю, біомаси чи CO₂.

Практичне застосування

Альтернативне паливо використовується у:

теплоенергетиці — для заміщення природного газу в котельнях і ТЕЦ;
промисловості — у цементній, металургійній, харчовій галузях;
транспорті — у вигляді біодизеля, біоетанолу або водневих сумішей;
житлово-комунальному секторі — у системах опалення на біомасі.

Екологічне та економічне значення

Використання альтернативного палива забезпечує:

зниження викидів CO₂ і шкідливих речовин;
раціональне використання відходів і вторинних ресурсів;
зменшення імпортозалежності від традиційних енергоносіїв;
розвиток внутрішнього ринку біоенергетики та нових робочих місць.

Паливо альтернативне — це стратегічний елемент енергетичного переходу України до низьковуглецевої економіки, який поєднує екологічні, технологічні та економічні переваги, сприяючи енергетичній незалежності, інноваційному розвитку та інтеграції з європейською енергетичною політикою.