Кабельні мережі

Кабельні мережі — це сукупність електричних кабелів, з’єднань, муфт і допоміжного обладнання, призначених для передачі та розподілу електричної енергії під землею, у воді або в будівлях. Вони є альтернативою повітряним лініям електропередачі та застосовуються переважно в міській інфраструктурі або на об’єктах із підвищеними вимогами до надійності й безпеки.

Техніко-енергетичний аспект

Кабельні мережі можуть бути:

низьковольтними (до 1 кВ) — для побутового та локального розподілу;
середньої напруги (1–35 кВ) — для міських електромереж;
високовольтними (понад 35 кВ) — для передачі великих обсягів електроенергії на значні відстані.

Основними елементами є кабельні лінії, транзитні колодязі, розподільчі пункти, з’єднувальні муфти та захисні оболонки, що забезпечують електричну та механічну безпеку.

Юридичний аспект

Будівництво, експлуатація та технічне обслуговування кабельних мереж регулюються:

Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів;
Кодексом системи розподілу (постанова НКРЕКП № 310 від 14.03.2018);
Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ);
Будівельними нормами (ДБН) щодо електричних мереж.

Оператори систем розподілу (ОСР) відповідають за належний технічний стан і безпечну експлуатацію кабельних мереж.

Переваги

висока надійність і менша схильність до впливу погодних умов;
безпека для населення та довкілля;
естетичність у міській забудові;
зниження ризику аварій через обриви ліній.

Недоліки

складність і вартість прокладання та ремонту;
обмеження щодо тепловідведення і навантаження.

Висновок

Кабельні мережі — важливий елемент сучасної енергетичної інфраструктури, що забезпечує надійне та безпечне електропостачання, особливо в урбанізованих районах, промислових зонах і стратегічних об’єктах.